Ми отримали результати дослідних вирпробувань, що підтверджуюсь найкращу якість нашої продукції:

Гофротруби ПВХ та труби армовані спіральні представляють собою порожнисті круглі канали, які завдяки своїй високій гнучкості практично не потребують додаткової фурнітури. Їх можна використовувати як при монтажі нових кабельних систем, так і при модернізації вже існуючих. Конструкції з гофротруб розраховані на тривалий термін експлуатації. Їх застосовують для інформаційних і силових кабелів.

Правила прокладки гофротруб та спіральних труб:

• при прокладанні гофротруб слід уникати гострих кутів, а також близького розташування декількох кутів;
• робоча відстань для протягання дроту в трубі складає 20–25 м з максимальною кількістю правильно викладених 4–5 кутів;
• при необхідності збільшення довжини цільного відрізка труби і кількості кутів, слід встановлювати транзитні коробки на кутах або на місцях, близьких до середини цільного відрізка труби;
• неприпустима протяжка в одній гофротрубі одночасно декількох мереж;
• прокладка кожного виду комунікацій проводиться в своїх, призначених тільки для цих цілей, трубах і коробках на відстані один від одного;
• при монолітному будівництві гофротруби важкої серії укладаються до подачі розчину і фіксуються до несучих металоконструкцій, протяжка дроту проводиться після того, як стіна вже сформована;
• внутрішні комунікації, створені на основі гофрованих труб, дозволяють використовувати взаємозамінну проводку протягом усього терміну експлуатації будівлі.

Вибір діаметра гофротруби та спіральної труби.

1. До освітлювальних приладів, як правило, підводиться труба діаметром 16 мм.
2. Для прокладки телефонної, сигналізаційного мереж використовується труба діаметром 16 мм.
3. До вимикачів і розеток підводиться труба діаметром не менше 20 мм.
4. Для прокладки коаксіальної мережі рекомендується використання труби діаметром не менше 25 мм.
5. З’єднання основної розподільної коробки з аналогічною в іншому приміщенні і центральним розподільним щитом здійснюється за допомогою труби діаметром 25 мм, причому бажано прокласти ще й резервну трубу.
6. Для з’єднання електрощитів між собою рекомендується використовувати трубу діаметром не менше 32 мм, причому також бажано прокласти резервну трубу.
7. Для здійснення з’єднань між поверхами використовується труба діаметрами 40, 50 або 63 мм.

Приклад прокладки гофротруб та спіральних труб:

Для прокладки кабелю в офісних та адміністративних приміщеннях в даний час найбільш часто використовуються кабельні пластикові короби (кабель–канали ПВХ).

Вони виконують функцію додаткової ізоляції і захисту від механічних пошкоджень, дозволяють забезпечити легкий доступ до прокладеної в пластиковому коробі електропроводці. Розетки, встановлені в коробі, можна з легкістю пересувати в будь-яке зручне місце і при необхідності додавати нові, що найбільш актуально для офісних приміщень

Кабельні пластикові короба зручні в конструкції, економічні, мають естетичний вигляд і прості в монтажі та експлуатації.

Вибір кабель–каналу ПВХ.

Розмір кабельного короба можна визначити за формулою: S (n*d2)/k, де S — площа перетину кабельного короба, мм², n — число провідників, прокладених в ньому, шт., d — діаметр провідника, мм, k – коефіцієнт заповнення (0,45) — пов’язане з необхідністю забезпечення ефективного відводу тепла. Відповідно до цієї формули, вибираються пластикові короба для прокладки мережевих кабелів в будівлях. Так, наприклад, для прокладки 10 кабелів, необхідний короб площею S>(10*62)/0,45 = 800 мм². На підставі отриманого значення вибирається найближчий за значенням розмір короба зі стандартних номіналів.

Порядок монтажу кабель–каналу ПВХ:

• витягніть кабель–канал ПВХ з упаковки (палиця 2 м) і зніміть з кабель–каналу верхні кришки (всі), відкладіть в сторону;
• від краю кабель—каналу (5–6 см) по центру, просвердліть отвори 6 мм, через кожні 45–65 см насвердліть ще отворів;
• якщо кабель–канал ПВХ закриває собою перехідний отвір в стіні, олівцем зробіть розмітку і пилою випиляйте отвір;
• притуліть кабель–канал до стіни, поставте на нього РІВЕНЬ, вирівняйте кабель–канал, і олівцем робіть позначки в кріпильних 6 мм отворах в кабель каналі на стіні, приберіть кабель–канал ПВХ;
• перфоратором пробийте 6 мм отвори в стіні на глибину 40–45 мм, тут же приберіть пил від буріння;
• молотком вбийте дюбелі в отвори (використовуйте 35 мм дюбелі);
• притуліть кабель–канал ПВХ до стіни, вкрутіть саморіз в дюбель, поставте на кабель канал РІВЕНЬ, вкрутіть ще один саморіз, потім всі інші;
• таким чином змонтуйте всі кабель–канали, якість збірки визначається майстерністю монтажника, якщо у використовуваному типі кабель–каналу є аксесуари (кути, стики, і інше) — це тільки добре;
• кришки кабель–каналу нехай поки лежать окремо, кришки монтуються після протягання джгутів кабелю;
• встановіть розетки в кабінетах;
• в кінці монтажу кабель–каналу дуже добре навести порядок, оскільки інші роботи— розмітка та збирання джгутів кабелю, протяжка джгутів, розключення розеток і патч–панелей, як правило, “біла робота”.

Монтаж відкритої проводки на кухні категорично заборонений! Те ж саме правило відноситься до приміщень з високим рівнем вологості: душових, санвузлів, ванних кімнат. Тут можна укладати тільки приховану проводку, хоча відкритий монтаж кабелів допустимо.

Пам’ятайте також, що в коморах і на складах не можна влаштовувати відкриту проводку транзитних проводів і кабелів.

Якщо основа може горіти, укладати проводку по ній необхідно на відстані в 1 сантиметр від неї самої. Якщо можливість дотримуватися таку відстань відсутня, кабель або провід потрібно укласти на шар негорючого матеріалу, який буде виступати з усіх боків дроту не менше ніж на сантиметр.

Якщо ви плануєте укласти провід або кабель в коробі, висота шару в ньому не повинна перевищувати 15 сантиметрів. Необхідно розмотати мірні відрізки з бухт, після чого укласти їх на лотки.

При установці короба кришкою вниз монтаж (закріплення) кабелю здійснюється через півтора метра, а по боках — через три метри.

Не можна кріпити кабелі та проводи на горизонтальних ділянках.

Може здатися, що підвіконня — просто елемент декору, без якого легко обійтися. Але, уявіть собі квартиру або офіс без підвіконь. Ви обов’язково будете відчувати, що чогось не вистачає. Вам нікуди буде поставити горщик з квіткою, покласти предмети, необхідні для миття вікон… Крім того, саме підвіконня задає напрямок руху повітря, забезпечуючи рівномірне прогрівання або охолодження приміщення. Якби на вікнах не було підвіконь, конденсат з шибок стікав би по стінах, що не кращим чином позначалося б на оздобленні. Але важливі не тільки підвіконня як таке та матеріал, з якого він зроблений, а також якість його установки.

Пластикові підвіконня виготовляють з ПВХ методом екструзії. Пластикові підвіконня стійкі до механічних пошкоджень і не бояться вологи і мікроорганізмів. Завдяки міцній стільниковій конструкції, вони не схильні до усадки і відрізняються низьким коефіцієнтом теплового розширення. Однак при необережному поводженні на поверхні пластикових підвіконь можуть з’явитися вм’ятини й тріщини.

Вибираючи розмір підвіконня, врахуйте, що його ширина залежить від глибини віконного отвору, але випуск зі стіни в приміщення повинен бути не більше 10 см – інакше в опалювальний сезон на поверхні склопакета буде з’являтися конденсат. Як правило, під вікнами встановлені батареї, і надмірно виступаючи в приміщення, підвіконна дошка перешкоджає конвективному потоку теплого повітря, який повинен вільно підніматися від радіатора уздовж шибок. Якщо є необхідність в підвіконні з великим випуском, його потрібно оснастити вентиляційної гратами, відновити правильний теплообмін, і зміцнити знизу куточками (кронштейнами). Монтувати підвіконня слід після установки і задування піною вікна, але до обробки укосів. Прилаштовувати дошку до нижньої частини отвору потрібно так, щоб між нею і вікном залишався зазор (мінімум 2 см), в який буде задуватися піна. Підвіконня виставляється строго горизонтально по довжині вікна, іноді — за бажанням замовника – з невеликим ухилом в бік приміщення (близько 3–5 см на 20 см ширини дошки): якщо на підвіконня раптом потрапить вода (з квіткових горщиків або від вікна), вона буде стікати. Важливо, щоб підвіконня обов’язково заходило під вікно, а не чинило опору в нього.

Щілини в зоні прилягання підвіконня до рами найчастіше закладають силіконом. Цей варіант цілком прийнятний, але матеріал слід вибирати не з дешевих, так як через рік–півтора неякісний силікон почне скочуватися в кульки при прибиранні. Для герметизації щілин фахівці радять використовувати так званий рідкий пластик, який випускають виробники профілю для закладення тріщин в рамах і стулках з ПВХ. А заштукатурити простір під підвіконням після застигання і підрізування піни цілком можна клеєм для плитки.

На малюнку нижче показаний принцип віконного з’єднання:

Види з’єднання підвіконня з вікном:

З’єднання підвіконня в паз з віконною рамою.

Віконне з’єднання до стіни:
повітронепроникне ущільнення з внутрішнім наповнювачем
і еластичним щільним матеріалом.

Стикове з’єднання підвіконня в фальц (з’єднання підвіконня із закругленою виїмкою).

Віконне з’єднання до стіни:
повітронепроникне ущільнення з щільно —
прилеглим листом фольги.

Стикове з’єднання підвіконня в фальц з ущільнюючим профілем.

Віконне з’єднання до стіни:
в приміщенні повітронепроникне ущільнення з внутрішнім наповнювачем
і еластичним щільно–прилеглим щільним матеріалом.

Стикове з’єднання підвіконня в фальц.

Віконне з’єднання зі стіною:
в приміщенні герметичний ущільнювач
з щільно–прилеглою ущільнювальною плівкою фольгою.

Стикове з’єднання підвіконня з ущільнюючим матеріалом в отворах стиків.

Віконне з’єднання до стіни:
в приміщенні повітронепроникне ущільнення
з щільно–прилеглою плівкою.

Кріплення на консолях.

Відстань між кріпленнями.

• Якщо застосовується тільки 2 консолі в звичайній області, то максимальна відстань між консолями має бути 600 мм.
• При установці, починаючи від 3 консолей в звичайній області, то максимальна відстань між консолями буде не більше 800 мм.
• При навантаженні 1 кілоньютона на будь-яку точку підвіконня — максимальна відстань між консолями – 500 мм.
• Виступаюча частина підвіконня за консоль, максимально 100 мм.

При установці консолей можна застосовувати як короткий, так і довгий утримувач опорного пристрою. Якщо встановлюється підвіконня, призначене для великих навантажень, то необхідно інсталювати кріплення тільки з подовженим держателем до стіни. Дюбеля і шурупи вибираються відповідно до навантаження.

Кріплення.

Для закріплення підвіконня на консоль бажано застосовувати циліндричні оцинковані шурупи 3,9х16 або шурупи з напівкруглою головкою 4,5х16, де рекомендується свердління 3,2 мм.
Необхідно враховувати можливе подовження підвіконня, наприклад, через поздовжні отвори або збільшені отвори в консолях.

Бічне з’єднання для всіх видів монтажу.

При з’єднанні підвіконня з укосом, має бути передбачено відстань для його розширення 6 мм, яке заповнюється смужками утеплювача з мінеральних волокон, щоб туди не потрапляла штукатурка або цемент.

Для того щоб не руйнувалася штукатурка або обробка при можливому подовженні підвіконня, між краєм штукатурки і підвіконням повинна бути покладена
смужка фольги або штукатурка повинна примикати до підвіконня.

З’єднання встик.

При з’єднанні встик, між підвіконнями необхідно залишати зазори. Для перекриття цих зазорів застосовується спеціальний з’єднувальний профіль для підвіконь з шурупами 3х20 в торець підвіконня.

При монтажі підвіконь на консолі встановлюються 2 консолі біля стиків. Виступаюча частина підвіконня допускається максимально на 40 мм.

З’єднання під кутом.

Підвіконня під кутом з’єднуються, або як показано на зображенні, або можуть бути з’єднані як склеєні кути за допомогою пластикових з’єднувачів.

При клейовому з’єднанні кутів необхідно враховувати можливе подовження, розтяжку підвіконня, тому на кожні, максимально 2000 мм, повинна бути встановлена ​​заглушка.

Монтаж клеєм.

Завдяки склеюванню відбувається позбавлене напруги, еластичне з’єднання між підвіконням і нижньою поверхнею. Монтаж за допомогою клею, призначений, перш за все, для підвіконь довжиною 6000 мм. Нерівності нижньої поверхні можуть бути легко вирівняні. Завдяки клею стримується можливе розширення підвіконня.

Передбачити зазори при стикуванні підвіконня зі схилом.

Підвіконня можуть монтуватися за допомогою клею практично на всі будівельні матеріали, такі як повнотіла цегла, легкий бетон, бетон, цегла, гіпс, дерево, алюміній або сталь. Поверхня, на яку буде приклеюватися підвіконня має бути чистою, міцною, сухою і знежиреною. Після монтажу підвіконня, місця склеювання на внутрішній стороні підвіконня повинні бути очищені за допомогою засобу для чищення. Для цього необхідно застосовувати ганчірку без ворсинок. Після чищення, клейову поверхню необхідно висушити і провітрити, не менше ніж 5 хв.

Для точного укладання (позиціонування) підвіконня необхідно, щоб основа мала відповідну товщину клею. Клей наноситься на цю основу поперечних ліній:

• висота нанесення клею 1,5 мм;
• ширина нанесення клею 10 мм;
• відстань між нанесеннями клею при тільки 2 лініях максимально 600 мм:
• відстань від 3 ліній клею максимально 800 мм.

Після склеювання, підвіконня повинно бути щільно притиснуте (навантажене) до повного затвердіння клею (що становить приблизно 4 години).

Кріплення двокомпонентною монтажною піною.

Кріплення двокомпонентною монтажною піною призначене для підвіконь довжиною до 3000 мм. Необхідно передбачити достатній зазор на стиках підвіконня з укосами.

Для точного позиціонування підвіконня на основу, повинні бути встановлені (на максимальній відстані від 800 до 600 мм) прокладки відповідної товщини.

ВАЖЛИВО: Перед нанесенням двокомпонентної монтажної піни, підвіконня повинно бути щільно притиснуте до основи і до вікна. Потім задувається піна.

Нанесення піни на всю поверхню не обов’язково. Однак, радимо, повне заповнення з’єднань в області, між підвіконням і стіною. Підвіконня повинно бути щільно притиснуте до повного висихання піни. Вказівки з монтажу необхідно дотримуватися. Якщо виступає частина підвіконня більш, ніж 100 мм, повинна бути встановлена ​​додаткова консоль.

Перед склеюванням на стикувальних з’єднаннях, необхідно обов’язково отримати дозвіл виробника, інакше можуть бути допущені помилки при склеюванні або ризик невідповідності матеріалів.

З’єднання за допомогою утримуючих скоб.

Кріплення з утримуючими скобами на цементному розчині.

З’єднання за допомогою цементного розчину і утримуючих скоб дозволяє тільки зовсім маленьке подовження і призначається тільки для підвіконь довжиною до 2000 мм. Дві, одна за одною, вгвинчуються утримуючі скоби з циліндричними шурупами розміром 3,9х16 або шурупами з половинчастою головкою 4,5х16. Відстань між утримуючими скобами повинно бути не більше 600 мм. Для більш точного укладання підвіконня, на основу повинні бути встановлені прокладки достатньої товщини.

Монтаж підвіконня зі знімною блендою і каналом для укладання кабелю.

Цей варіант установки підвіконь, призначений тільки в рідкісних, поодиноких випадках. Для великих об’єктів ми радимо звичайні методи установки. Підвіконня і знімний капінос повинні бути з’єднані за допомогою шурупів і кутотримача. Кутотримач і канал для кабелю закріплюються на вертикальній бленді, циліндричними шурупами 3,9х16, до основного підвіконня, як показано на малюнку. Для підвіконь з кантом 34 мм гвинтове з’єднання повинно бути 7 мм. Відстань між кріпленням кутотримачів має бути не більше 600 мм. Для того щоб зняти бленду, необхідно просто викрутити шурупи.

Захисний кут.

Для того щоб запобігти зворотне випадання
кабельного шнура, на внутрішній стороні підвіконня
повинен бути прикріплений шурупами
захисний пластиковий куточок,
розміром 30х90 мм.

Монтаж підвіконь з вбудованим каналом і вентиляційними гратами.

Підвіконня зі звичайним інсталяційним каналом
і вентиляційними гратами
укріплені на переносних консолях.

Для установки вентиляційних решіток,
по всій довжині підвіконня,
передбачається, що переднє підвіконня,
його виступаюча частина, повинна бути не менше 100 мм.

Монтаж вентиляційної решітки. Підвіконня з алюмінієвими вентиляційними гратами 800 х 80 мм., Розмір в розрізі 785 х 67 мм приклеюються за допомогою силікону. Для виготовлення вентиляційної решітки за розміром, рекомендується застосовувати персональний фрезерний верстат з ручним керуванням. Недоліком вентиляційної решітки є нестабільність підвіконня. Тому відстані між установкою консолей має бути скорочено з максимального 600 – 800 мм до максимального 500 мм. В області решітки, консолі повинні встановлюватися до 30 мм від канту підвіконня.

Конвекторна обробка. Накладне підвіконня.

Закріплення підвіконня на телескопічні консолі.

Ці консолі доставляються
за запитом клієнта.

Висувні консолі є додатковою
можливістю закріплення
вертикального підвіконня —
подвійного профілю, як знімне покриття.

Кріплення на телескопічних консолях.

Прикладом служить
монтаж підвіконня
з вбудованим каналом,
вентиляційними гратами
і додатковим
вертикальним
підвіконням.

Накладне підвіконня.

Система підвіконь встановлюється
на вже існуюче підвіконня.
Кріплення проводиться за допомогою
монтажної піни або склеювання.

Обробка торців підвіконня.

Закладення торців підвіконня за допомогою ламінатної стрічки просоченої клеєм і маючої відповідний декор. Для склеювання застосовують нагріту до 145 градусів праску. Задирки ламинатної стрічки обробляються напилком або наждачним папером.

Закладення торців підвіконня може здійснюватися за допомогою штучних заглушок (також для підвіконь з блендами). Заглушки мають по обидва боки закруглені кромки. При розрізуванні заглушки на дві частини – з однієї виходить дві заглушки необхідної ширини. Приклеювання заглушки відбувається за допомогою спеціального пістолета для гарячого склеювання.

Важливо пам’ятати, що…

Самостійно роботу по установці підвіконь виконати можна. Однак немає гарантії, що ви не пропустите будь-яку важливу деталь, яку потрібно обов’язково врахувати при подібних роботах. Тому бажано скористатися послугами тих, хто має достатній досвід для виконання подібної роботи!